за вікном літає сніг, і думками я літаю..
печаль збиває з ніг.. так.. і я скучаю..
я думав час рани полікує, все минає,
розум бореться, а серце не забуває..
не в змозі то забути чим жило,
чого прагнуло, до чого йшло,
мільйон разів казав, ну все, забув!
день пройшов, і в спогади знов стрибнув.
були моменти, коли надія грала свою роль,
повторяв собі що з долею посперечаюсь,
відкрив шафу.... костюм знайшов....
який чуть не поїла моль...
зібрався із думками, квіти купив
погляд далекий, рішучий,
я йду туди, де жив би і жив...
а в грудях вогонь, нестерпний, пекучий.
я знаю, що йду сюди в останній раз...
і знаю відповідь вперед,
біля будинку, знайомий "ВАЗ"
і дядько, що носить берет..
підіймаюсь по сходах, руки тремтять..
ось вже і двері, зараз буде фінал..
в голові тисячі думок, літають, гудять..
збігаю до низу.... і квіти жбурляю в підвал...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300540
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: oleg lytvin