Над моєю дорогою - сяєво зірки,
дивної зірки, світлої сили, зорі,
від дитячих слідів, аж до душі одвірка,
зникаючих мрій , палає вона в янтарі.
Я не бачу її,та вірю,що запалює ангел,
цю зірку завжди,і поряд зі мною несе,
коли я з печаллю обіймаюся в грішному танго,
він плаче від болю, обпікаючись,терпить усе.
Туга проходить, і,наче,обновлений ранок,
я забуваюсь про сум, і знову щасливо живу,
а ангел заліковує біль своїх попечених ранок,
він знає, що скоро зорю його знову позву...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300451
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2011
автор: Межа реальності