Я сьогодні думками лечу крізь світи
Поспішаю додому, до твого тепла.
Перелітною птахою б’юсь у вікно:
– Відчини мені, чуєш? То я!
Ось стою на поріг, серце млосно щемить,
Обіймаю тебе і дітей обіймаю,
Обіймаю і плачу, бо знає лиш Бог,
Як я за вами скучаю.
І тут згадую я, що як гостя прийшла –
Думка має такий привілей –
Я вернулась додому не просто отак.
Я вернулась на твій ювілей.
Ще одна тільки мить – й ти побачиш мене,
Ти відчуєш: це я. І на це сподіваюсь.
А ти поглядом дивним кидаєш в вікно
Я, ніким не побачена, знов повертаюсь.
Так не хочеться йти, і душа так болить,
Ох, як тяжко мені. Може, тут залишуся?
Та нічого, нічого, я зараз піду,
Зараз піду я – завтра знов повернуся.
Валданіо, 03.01.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300414
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2011
автор: Ольга Струтинська