А знаєш,..
вони щодня відрікаються від віри,
стоять на побитих колінах молячись на світло сонця ,
проклинаючи до болі всі свої нездійснені мрії,
тріщать в перериві стелі від нестерпних емоцій.
Їхню істину розуміють лише не голені стіни,
і битий посуд об вуха голодних сусідів,
вмирають що секунди почуття від банальних суїцидів,
і щоночі дихають одна об одну спини…
А знаєш...
це все як перегорілий парафін,
який всохся від втоми чекати на словесну зраду,
ця імітація оргазму з обох сторін,
і це їхнє життя так було схоже на правду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299970
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: MADLEN