На візку кілометри рахує,
і нема втоми грубим рукам,
до коханої в місто мандрує,
цей романтик,душа-його крам.
Хоч дорога,для очей,безкінечна,
як судьба його,не рівна й тяжка,
він вперед спішить,бо сердечна,
мука тяжча за опір візка.
Познайомився з сонечком, в неті,
поріднила зла доля людей,
розмови, до опівночі, в чаті,
як повітря для спраглих грудей.
Не біда,що кохана-безрука,
дві руки й дві ноги в їх на двох,
ніжне серце її ,як спонука,
гріє хлопця ,не покине ж їх Бог...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299625
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: Межа реальності