Так довго в долі я любов вимолюю,
І диво дивнеє -
Схололе серденько моє затоплює
Любові зливами.
Над нами неба синь уже розвиднілась,
Послала милості,
Це дивовижно є - спивати ніжності,
В ній розчинитися.
Тебе цілунками могла б запестити
Аж до потьмарення,
В солодких маревах, мов птах, воскреснути
Десь по-під хмарами.
Мені з'явився Ти, це безумовно є
Дарунком Вічності,
Від божевільності чуттів наповнення
Я знову свічуся.
Душепроникнення не вбити відстанню
І заборонами!
Нам треба звикнути: усе, що істинне -
Поза кордонами.
На серці висікла Тобі освідчення
Й подяку Богові.
У ночі місячні згораю свічкою
В чуттєвих спогадах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299465
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: валькірія