Тут не театр, хоч є свої «куліси»
Де тиша і «суфлером» монітор…
Тут люди поміж вічністю і світом,
Я – кардіолог і сама собі актор...
«Прем’єра» завжди з вечора до ранку
Без репетицій, кастингу і проб…
Лиш Режисер Небесний тільки знає
Життя в фіналі, а чи Вічний Сон…
Нема партерів, нема лож, балконів,
Нема афіш, анонсів, глядачів…
Лише серця, що в болю стоні
Чеканять тиху музику віків…
Тут кожен день як крапля воску,
До дна спливає в Чашу Небуття –
Долаю сумніви й тривоги –
Бо у моїх руках чуже життя!…
Чужого горя не буває в світі,
Як не буває й сліз чужих гірких,
Бо й власне серце завмирає знову
У мить, як монітор притих…
Молюся Господу думками,
Німіє слово та душа кричить…
Я ж не факір, не маг між вами –
Тонку безсильна зупинити мить!
Всевишній, дай мені розради
Дай сил, терпіння в боротьбі
Бо Ангел Смерті тут чатує,
Життя вручаючи глухій пітьмі…
Ніхто не хоче помирати –
Бабуся ти, чи легінь. чи дитя…
І скільки б не прожив ти часу,
Всі мають право на земне життя!
Так часто Господа благаю
Молю за тих, чужих, в моїх руках,
А сил й відваги вже не маю
Для себе в Бога попросити благ!
Тому без слави і овацій,
Я граю роль, що Бог послав,
Життя я іншого не маю,
Хоч скромний мій репертуар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299189
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Lilafea