Так, безперечно, кожен має думку –
Окрему думку й погляди свої…
Про те, що важить Ненька -Україна
І чим для кожного слугує у житті.
Та кожен з нас, напевне, поміркує,
Замислиться, зупиниться на мить,
Крізь серце душу ніжно пронизає
І Неньку нашу завжди захистить.
Чи є у світі більш химерна,
Містичніша, рідніша і свята?..
Комусь, можливо, і така мізерна,
Але для нас вона Планета вся!!!
Можливо, часто і не уявляєм,
Де саме ми живемо, хто ми є?…
Але насправді, у Європі з найдавніших,
Ми нація, що й генетична пам'ять є!
Тисячолітня пам'ять наших предків
Що землю з степу в житницю створив
Ми ж не прийшли сюди нізвідки
Нас Бог на цій землі благословив!
З теренів ми нікого не прогнали
І не нав’язуємо силою свій лад.
Та, водночас, чомусь завжди нахабно,
На Україну зазіхає «старший брат»
Та ми – народ, що витримав чимало –
Асиміляційну ту політику лиху
І геноцид, і етноцид безщадний,
Тотальне нищення всього, що на шляху!
І знову стоїмо на роздоріжжі
Відроджуючись в муках світових…
І шлях крізь терни знову нам судилось
Прокласти поміж днів сумних…
Ми – УКРАЇНА, не “окраина” імперій,
Чужих країн, що зазіхають на наш дім!
Суспільство наше знову лихоманять
Хвороби вроджені, а чи набуті від катів!
То ж прокладімо крізь багно обману,
Лихої, тихої підступності «братів»,
«П’ятих колон», «братніх укрАинцев»,
Шлях для нащадків в пам'ять про дідів!
Не допустімо доторкнутись до Святині –
До України рідної землі!!
Зуміймо недвозначно визначитись
Самого себе віднайдімо в душі!
Погляньмо ж не крізь призму аберацій
Що як замулене все викривляє скло…
А подивімося дитячими очима
Щоб відігнати з України зло!
Як чоловік закохано дружині
Їй душу й серце покладімо на вівтар!
Щоб не ганьбити пам'ять крові знову
Тих, хто за неї голову поклав!
Бо ми є плоть від плоті України,
Землі, за для котрої живемо
І де б не мешкали, де б не кидала б доля,
Якщо у ній і народитись не дано!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299187
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2011
автор: Lilafea