***Український переклад Веле Штилвелда
На кінських гривах сніг. Багнетів квітне сталь,
Пара з ніздрів валить. Замети, наче гори.
Ось-ось розкриється блакитна далечінь,
Ось-ось розступляться у різнобіч простори.
Метнеться рибкою падуча зірка ниць
Над сніжним метивом неторканого виру.
Поблизу спить село. Ліси стоять чимміць.
Доваторці чекають наказу командиру.
Із монолітних брил тугі торси в них,
Та кожен мускул б’є, серця не знають страху
Шинель розкрита, наче крила на вітру,
у вир, і набакир посаджена папаха.
І в опівнічний час по шляху сніговім,
Поки село ще спить, поки ще сни всім сняться,
Бійцям Доватора в глибокий рейд іти, –
По ворожим тилах невтомно пробираться.
На ставних конях, чия міць тверда,
Хоч у безодню, в ніч рвонутися ладні,
Комбат вік невгамовний Кабарда
І підполковник Аристов зугарний...
Крізь тишу ночі чутні стогін й клик
Замучених земель, зхолоних на просторах
По горло в них проблем серед міських доріг
І серед сіл в крові, в яких лютує ворог.
В снігу дерева сплять, і марять на льоту
Зціпіло їх гілки раптовим переляком,
Наїзники крізь темряву й сльоту,
Вдивляючись, чатують в тіїх шатах.
Прудчіш у ніч коней пустити на ривок,
Щоб вітер крижаний припав до збруї люто,
Щоб ворогів посіч козацьким хваць-клинком
І вороженьків рать звести на чорний смуток.
Наказу ще нема, манливо до боїв
Секунди застигають у снігах. Ось чий-то голос,
Застогнав-замайорів баян, що душу з’їв
Чи то дивізія відчула сердцем знак?
Збентежила ця пісня сніжний сон,
І звуки з-під руки, мов іскри, звіддаля,
І Кабарда в сідлі підвівся, – мов сп’янів:
– Що чую я? Лезгінка... це моя?!
І він, як блискавка, прожогом зліз з коня.
І бурка звилася, як в буйний вихор, крила,
І по снігу пішов, під брязкіт шпор – аса!
І всі, дивуючись, комбату в оплеск били...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=29891
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2007
автор: Веле Штылвелд