Все так, як має бути. Не інакше.
Ти є, я є. А нас – немає.
Розслабся й відпусти усі нав’язливі думки,
та й змушувати долю – гріх (приаймні саме так мені казали).
І припини робити перший крок.
Твій степ вперед – це сто моїх назад.
Серцями нашими керує та ж злощасна доля.
Тому спинись.
Але не смій складати руки і
забувати присмак щастя!
Воно ж для всіх обов’язкове.
Моє – в мені, твоє – в тобі.
Ми будемо щасливі поокремо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298808
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: Pinakolada