як добре , чуєш, самота?
Так добре не було ніколи!
Така убивча простота,
Таке невиоране поле!
З тобою часто я говорю,
Про Сходи Сонця в небесах,
Про сяйво зір і гуркіт моря
І про цілунки на вустах.
Незвідана моя криниця,
Я дна не бачу - лиш -вода!
А самота моя , як спиця
Все глибше в душу проника....
Та ні! Насправді добре серцю!
А з ним і тіло в ейфорії,
Налила самоту ввідерце,
Забула ненадійні мрії!
В моїх долонях цілий світ!
В очах -фонтани із ночей!
Безмежний в небесах політ,
Й любов близьких мені людей!
Я надурила самоту,
А разом з нею - і себе!
Я спицю у душі знайду!
А разом з нею - і тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298331
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Sukhovilova