***
Раптом... дощ… Розревілась зима…
Чи занадто нутром розпашіла?
Загуляла під ніч жартома,
І в безмежжі нежданно зомліла…
Ув обіймах озонових дір,
Голим бюстом ударилась в землю,
Загармидилась у синевір,
Замість вою рознеслася треллю…
І ковтає так спрагло льоди́,
Захлинається сном-потеплінням,
Хоч рілля молить спрагло: прийди!
Не вдається вона голосінням…
(5.12.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298275
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Леся Геник