З днем захисника Вітчизни!
Давно минули ті жнива,
Де смерть криваве жито жала -
Страшна толо́ка світова
Мільйони доль пошматувала.
Згадає сивий ветеран
Навічно юних побратимів
І невигойний біль від ран,
Що їх він там, в бою, отримав.
Стрімкі згадає марш-кидки,
Окопи, вирви та воронки,
А ще - в неповних два рядки -
Холодну вічність "похоронки"...
Ще й досі журиться вдова
В бою полеглого солдата.
А над могилкою - трава,
Де спочива солдатська мати.
Не дочекавшися з війни,
Дійшла у вічності до сина.
Вона в святковий день весни
За ним щоразу голосила...
Полки, дивізії, фронти
Стоять у бронзі, ряд за рядом.
Хто був із кулею на "ти",
Той не вклонявся і снарядам!
Тепер плакучої верби
Сльоза вмива скрижаль гранітну,
Де, скута подихом журби,
Лежить буремна юність світу.
і не забудуться доріг
Далекі гони і тривоги
І той солдатський оберіг,
Що дав дожить до Перемоги.
Нетлінна пам"ять ожива,
В серцях, обпалених війною,
Хоч мирні вже гудуть жнива
Над неозорістю земною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298214
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: Дощ