Червона калина гілки опустила.
За що вона бідна усіх прогнівила?
За те,що гарніша,ніж інші дерева,
За те,що у лісі вона королева.
Була та калина дівчиною гарна,
Любила,сердешна,покинута стала.
Не їла,не спала,як мара ходила,
Калиною стала,гілки опустила,
І хто не проходить,скубне її віти,
Бо так,видно,гарній на світі цім жити.
Краса-це спокуса,краса-це загроза,
Стоїть,розпустивши калинові коси.
Є кожному діло і кожному заздрість,
Хоч мить скористати,немов свою власність.
Краса калинова усім ріже очі,
Та жаль,лише щастя їй дати не хоче.
18,02,2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297562
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2011
автор: Руслана Сапронова