Пішов у ніч, не дивлячись...
У лоні серця порожнеча.
Я знов заручниця приречень.
Торкнись крилом мене за плечі,
Ну озовись!...
Ятрять думки. Бо в них не "ми",
Бо "ми" ніколи і не стане!
Шукаю серцю я пристанок,
Немов люблю в житті востаннє.
"Ну обійми!"...
Впусти мене в оселю серця,
Хоча би подумки, незримо -
Я перероджуся у риму,
Я прожену холодну зиму!
Надто відверта?...
Чи ми колись про все забудем?
Покаже час. Пишу про осінь,
Яка пульсує в нас ще й досі,
І про мої зміїні коси
На твої грудях...
Єднання душ - найбільше чудо,
Сильніше пристрасті палкої!
Навік позбулись ми спокою.
Що ми з тобою ще накоїм?...
Чи нас засудять?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297559
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.12.2011
автор: валькірія