Ми зустрілись в житті випадково -
Просто доля на хвильку звела.
Ти у пошуках щастя підкови
Завітала до мо́го села...
Я твій погляд, уважно-значимий,
Так неждано відчув на собі.
Літ тягар не відчув за плечима -
Тільки очі твої голубі.
А тоді... необдуманим словом
Зіпсували стосунки ущент.
І була неприємна розмова
На шляху, під осіннім дощем.
Розминулися тихо й без болю,
Наче хвилі легкі на воді,
Залишивши в слідах, за собою,
Ще не вичахлий попіл надій.
Хоч для болю багато й не треба -
Тільки слово, як камінь, важке,
Що вціляє, зазвичай, під ребра,
Там, де серце тріпоче лунке.
Знає серце, чого воно плаче,
Чом його щемна туга пройма.
Заспокоїться згодом... Одначе
Від образи ще ліків нема.
А життя, під людські пересуди,
Перегорне сторінку важку.
Бачить Бог і засвідчують люди:
Всяк буває у нас на віку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297400
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Дощ