Ріо де жанейро, яскрава й пафосна фіерія,
Карнавалів традиція,загадкова містерія,
Костюми - на вибір,маскарад нескінченний,
На п'єдесталі приреченність, та її наречений.
Темні кути, невідомість, зниклі шляхи,
Дитяча наївність стала примарою нині,
Сльози святкові, та усмішки лихі.
На святі земному зустрілись Богині!
ОДна - Богиня Сонця, чарівна королева,
Буяла цнотою неторканою,наче Єва,
А пісня з її вуст затьмарила земних птахів,
Це був Божественний, меланхолійний спів.
ПОчула спів Богиня друга. Прокинулась.
ПОбачила у натовпі світило. До нього кинулась.
Заслухалася співом, поруч встала,
- Богиня Вічності,- лиш пошепки сказала.
В очах богині Вічності роїлося життя,
Незвідане майбутнє,Всесвітнє каяття,
Вона була чарівна, неначе біль кохання,
Який блукає серцем, й виходить без визнання.
- Дивись Богине Сонця, на маскарад бурхливий,
Цей погляд твій у небо, чомусь такий тужливий.
ПОглянь як веселяться на карнавалі люди,
Ми тут уже востаннє, повернення не буде.
В єдину мить богиня Сонця відкрила свої очі,
І світло огорнуло всі володіння ночі.
Костюми злості і знущання в унісон блищали,
ПРО світло це чарівне пророцтва сповіщали!
А натовп божевільний кричав у злобі до богинь,
На мові ледь знайомій,Можливо це латинь?
- дивіться, ці безтижі, стоять там зовсім голі,
Можливо їм потрібно птахів лякать у полі!
Ці безсоромні Діви, Ці виродки жебрацтва,
Вони же зовсім голі, яке з них взять багатство?!
Давайте закидаєм їх масками й камінням,
а потім поховаєм під світовим бадиллям!
Здійняли до небес Богині свої білі крила,
На Ріо де Жанейро упала з неба брила.
Зайнявся буревій століть. Зайнялися вогнем герої,
Ніхто і ще ніколи не бачив фіерії такої!!!!!!
На вулицях враз стало зовсім темно,
А дітки - янголятка бавилися на бадиллі чемно!
На Землю опускалися зі співчуттям птахи, поволі,
А з ними опускалася володарка -Богиня Долі!
Замовкли музиканти, і карнавал скінчився,
Хтось від вогню помер, хтось щойно народився.!
Хтось стане у душі святим, хтось буде наркоманом,
Хтось лишиться в тюрмі скривавленим вандалом!
Хтось носить окуляри, ховається від сонця,
А хтось збере все пір'я , і вилетить в віконце!
Хтось перейде дорогу, а хтось по ній пройде,
Візьме у руки компас, перлину віднайде.
Когось краса Богинь назавжди полонила,
Когось далекозоркість назавжди залишила.
Це місто карнавалів лишили дві Богині,
А маскарад потворний проходить там і нині.
Хтось Смерть, а хтось - Життя,міняються там ролі.
Цим всім розпоряджається лише Богиня Долі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296644
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2011
автор: Sukhovilova