Мовчи, моя Музо, мовчи!
Не мов, я прошу, ані слова.
Твоя неосвячена мова
Занадто вульгарно звучить.
Думки відливаю в броні -
Не час милуватись стриптизом...
Занепад моралі і криза
Щодень допікають мені.
Проситиму в вічності сил,
Благатиму в Господа Бога,
Щоб легшою стала дорога
До предківських тихих могил.
Наснагою буде завжди
Землі невмируще цвітіння,
Де парость мойого насіння
Свої вже приносить плоди.
Зітре непоступливий час
Словес нетривку позолоту
І в краплі солоного поту
Ограниться щастя алмаз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296246
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.11.2011
автор: Дощ