Мереживо із дня і ночі,
Із місяців, років, століть....
Втомилися без світла очі,
І мозок від думок болить.
Кидаю спиці у корзину,
Клубок із ниток - за вікно,
В машині вже нема бензину,
Моє життя - німе кіно!
Мережка сіє існування,
Із ниток дивних, неземних,
Бензин залила без вагання,
Без прагнень, й почуттів стрімких.
Горюче є. Мотор мовчить.
Свій хід заповільнив Юпитер,
Мереживо гуде, кричить.......
Нитки поплутав хитрий вітер.
Всі візерунки застигають...
І віск стікає по руці,
Обличчя з космосу благають,
Лишити сутність на Лиці.!
Лишу. І далі покрокую,
Вже Дервішом ввійду в буття,
Мереживом життя малюю,
Без сумніву і каяття.
МОжливо ті судити можуть,
Хто далі йти вже не волів,
Кусають лікті, і ворожать,
І позбуваються зубів.
МОє мереживо плететься,
ТО з воску, то з ниток небес,
У візерунках відіб'ється
Давно похований Рамзес.
На воску затанцюють Риби,
З моїх неторканих глибин,
Із віри зліплю цілі глиби,
Змережу сукню із годин.
Плететься хаос без зупину,
А час мій строгий, мов Біг- бен,
Кидаю спиці у корзину,
Куплю новенький міні - вен!
Мотор Світилами заправлю,
Юпітер рушиться у путь,
В Майбутнє вісточку відправлю,
Про все життя своє і суть!
І відповіді дочекаюсь,
В конверті, що застиг у часі,
Я Небу вдячна і вклоняюсь
За те, що я в останній расі.
За скерування міні - вену,
За хаос сплетених думок,
За точність вічного Біг - Бену,
За Сумнів і за вдалий Крок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Sukhovilova