Щодня вертаюсь у реальність,
Щодня заглиблююсь у сни,
Причина сумніву - глобальність,
Присутність вічної весни.
Душа зневірена в полоні,
Немає темряви і світла,
Зів'яли без тепла долоні,
До гри без правил я вже звикла.
А нам здавалось, що пройде,
Забудем доторки гарячі,
Зима у літо перейде,
І сонце під дощем заплаче.
Гарячі сльози, шепіт неба,
Це все, про що я розкажу..
Мій фоліант лише для тебе,
Його у снах своїх лишу.
Мольберт прикритий полотном,
Заглянув місяць до комори,
Тут все забризкане вином,
З інгрідієнтами мінору.
Підлога біла, наче сніг,
Від холоду вже не заснути,
Гарячий струм по венах біг,
Що б у реальність повернути.
Мій біль у серці знову стих,
Замерзло тіло. Серце - лід.
Танцює тінь від губ твоїх,
Зникає долі темний слід.
Щодня вертаюсь у реальність,
Щодня заглиблююсь у сни..
Я перетворююсь в глобальність,
У подих вічної весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295936
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Sukhovilova