***

В  очах  ясних  бездонний  біль  і  втома,
У  рухах  втраченої  міці  пересвіт…
Як  можна  жити  в  світі,  де  ніколи
Не  знайдеш  істини,  не  віднайдеш  отвіт?
Хто  допоможе,  хто  підтрима  в  горі,
Серед  незгод  успішності  дістане…
І  хлюпаєшся  в  горестях,  мов  в  морі
Сам  по  собі,  допоки  сили  стане.    
Утратив  рідну  душу  –  не  важливо,
Знайдеться  інша,  може  ще  рідніша…
І  відречешся  від  свого  наживо,
Щоб  комусь  стало  легше,  спокійніше!
І  кинеш  найдорожче  світу  в  ноги.
Навіщо?  Щоб  тебе  любили  люди.
Загубиш  власну  впевнену  дорогу.
Але  цей  світ,  те  все-одно  забуде!
НЕ  МОЖНА  ТАК!  О,  люди,  схаменіться!
Жива  душа,  вона  жива,  безгрішна…
Лиш  Богу  залишається  молиться  
Та  плакати,  страждаючи  невтішно!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295934
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Алеха