Той глід, ті ягоди жагучі,
Прибиті першим морозцем,
Яріють на високій кручі,
Мов знак над Сіверським Дінцем.
Вітри й дощі не пригасили,
Не спопелили жар до тла -
Таїлось в ньому стільки сили
І стільки літнього тепла,
Що відігрів самотню птаху,
Осяяв белебень оцей...
І знов без сумніву і страху
Світивсь у мороці ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295809
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.11.2011
автор: Вячеслав Романовський