Клятий вітер
Не голубить -
Ломить віти
В кроні дуба.
Ворон кряче,
Стогнуть громи,
Небо плаче
З перевтоми.
Осінь квилить,
Рве волосся,
Люд безсилий
Волі просить.
В серці темінь
Безпросвітна.
Дайте кремінь -
Прагнем світла!
Очі страхом
Повноводні,
Нема шляху -
Вир безодні.
Під руками
Мокра скеля.
Де ж той камінь?
Невеселі
Бродять люди,
Наче мертві,
Прагнуть Чуда:
Вирви серце!
Де ж ти, Данко?
Озовися!
До останку люд молився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2011
автор: валькірія