Минає в котре день
З рутин календаря
І спогади лишень
Як мітка небуття
Залишаться в серцях
Та в ніжності очей
Не прожитих ночах
Стурбованих людей
Секунда й кожна мить
Відчалює кудись
І їх не зупинить
Ти тільки озернись
Де радість й горе йдуть
За руки під вінець
І з чаші долі пють
Це ж зовсім не кінець
Листи минулих літ
Привіт та прощавай
І лиш душі політ
Знов забирає в рай
Де все не так , як тут
А тільки навпаки
Хвилина наче день
А ніч немов роки
Весняний сонця спів
І тихий плач зими
Дрімота літніх днів
Та думки восени
Це все було колись
І так мабуть буде
Довкола озернись
Пірни в життя своє
Незгодам всім своїм
В обличчя посміхнись
Наповни серця дім
Піснями як колись
Хай щирими для всіх
Відразу стануть всі
Сховай у пекло гріх
Дай волю лиш весні
Тій саме , що забув
Але в якій кохав
У тій , в якій відчув
Що майже не страждав
Хай тихий спів пташок
Й не хитрий вітру крик
Віднайде із книжок
Все те , до чого звик
Минає в котре ніч
І змінює нас всіх
Сніжинки пліч-о-пліч
А одже буде сніг
Він чистий мов сльоза
І щирий мов любов
Нам не страшна гроза
І не прольється кров
За мить від почуттів
Сховалися страхи
Та кожен зрозумів
Що в нас свої шляхи
Про те мета одна
І в цьому ми праві
Хай щоби не було
Але минають дні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295075
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Андре Ільєн*