В моїй душі на мить за хмарку
Сховалось сонечко ясне,
Самотність ніччю не засне,
Не порятує навіть чарка.
Закарбували на скрижалях
Душі людської -" ти одна!".
Навчились пити ми до дна
Гіркий полин своїх печалей,
Поміж рядки одвічний сум
Душі зболілої впускати.
За щось, мабуть, й мене розп'ято
На тім хресті, що я несу...
Та місяць має два боки -
Пітьма і світло завжди поряд.
Посеред хвиль людського моря
Ти не один, повір, такий -
Що прагне серце відігріти
Теплом любові і надій...
Я є у Тебе - тож радій
І випромінюй світло світу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294811
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.11.2011
автор: валькірія