Сприйняття ЧАСу, як радіальної симетрії радикально незговірке з лінійним,
відцентрована сила видобування з нутрощів - віри, керується траєкторією
усвідомлення: чи час твій має старт і фініш у точках постійних,
чи твоя злість і совість, сумирне поїдання побуту, прийняття рішень -
не обмежене колією.
Себто Ти і супутні твоєму життю фази, поверхні торкань чужотілесного плЕтива,
близькодушевні вкраплення і переплетення,
обірвані в точці фінішу,
обов"язково у радіальному павутинні того ж часу, але вже прийнятому "на віру",
одягнуть Тебе в РУХ, інший вимір (це як запустити парасольку у покруття довкола вісі), попередньо змусивши до інвентаризації колишнього властивого Тобі "я". Це дозволяє бачити множинність "я" у вчинках близьких і далеких, включатися у відповідальність за скоєне на іншому континенті, причащатися щастям сторонніх людей, таки прийняти, що справедливість, так гостро тобою керуюча з самого дитинства, мусить поступитись милосердю,а спостерігаючи Природу, бачити її і транслювати той вселенський подив від її краси довкола статики своєї присутності тут і зараз.
Не пручайся.
Лінійного ходу у час старий вже нема.
А якщо й є, - то горе тому, хто у нього звідси таки повернувся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294738
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Маріанна Вдовиковська