Комашок смутку ліг птасі на крило,
Летіти дальше важче стало враз,
На спочив сісти права не було.
І не буде. Злетіти б ще хоч раз.
«Чому ж так сталось, а не інакше?»
О, скільки раз промовлені оці слова?
Звичайно, що хочеться, як краще,
А знов літає в день чомусь сова.
Яка ж то важкість отих тужливих слів:
«Ех, якби ж повернути час назад»
І погляд віри геть зовсім змарнів,
Безсилля блиск – сильніший у стократ.
2010 р. 18.11. 17.48. автобус: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294307
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Ярослав Дорожний