Потоплене, розчинене бажання,
Як цукор у філіжанці кави.
Комусь для чогось чергове потурання,
Думок тужливий згин постави.
Та постать згорблена поволі йде,
Додолу погляд – небо в калабанях.
Небесних далечінь вже не буде,
Згоріли у пострілах повстання.
Сьогодні ж що? Понурий шлях? Авжеж.
Не на горУ. А від людей подалі,
На згарище дрібних зусиль пожеж,
У пошуки містичного Грааля.
Ковток хоча б один спожити спрагло
Із чаші, що римлян дав розп’ятому Христу.
Посуха – врожай пішов невдало.
Увесь Синедріон зібрався на посту.
Минуть роки, хвилини, покриє сніг,
Зросте Євшан трави цілюща суть.
Роса ранкова замолить, змиє гріх,
Надії-зерна на весну, МОЖЕ, проростуть.
2010 р. 18.11. 11.33. автобус: Чортків – Тернопіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294304
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Ярослав Дорожний