(в інтер'єрі її власної кухні)
Захватана – не вчора придбана – сковорідка;
На ній смажать невигадливі страви,
Так, аби перебити голод,
Або ж готують зразки
Екзотичної кухні,
Але то – нечасто…
А сковорідка в себе всотує
Усі «поживні» речовини –
Залишки нераціонального
Харчування,
І думає, що з їх допомогою
Ніколи не заржавіє.
Частково воно так і буде:
Коли її, стару й почорнілу,
Навіть не викинуть, а
Просто забудуть викинути,
Випадковий сонячний зайчик
Таки віддзеркалиться на
Одному квадратному сантиметрі
Пустого дна сковорідки.
Та й то виявиться,
Що те місце – всього лише
Приємний брак,
Допущений при виготовленні…
1991р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294276
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2011
автор: Лариса Омельченко