Ми в цім житті спиваєм стільки зрад,
У нас, крім крил, нічого за плечима,
Зневіра в себе - річ є безпричинна,
Бо на душі лишає знак тавра.
Життя ламає щогли і корму,
Зворотній відлік вкотре починаєм,
Жалі минулі листям опадають:
Крім нас, кому потрібні ще, кому?...
Чекай мене, прийду у твої у сни
Теплом весни, чого б мені не стало.
Нас мало, Друг, нас дуже-дуже мало
Безумно-осяйних...
Мандруємо крізь терня і туман
На цих дорогах, сповнених облуди,
Невисловлене слово тисне груди,
І янгол ніжно крильми обійма
Бентежну душу в зареві багаття,
Котру не налякає навіть смерть...
У світ бездушшя вічну круговерть
Душа твоя не мусить повертати!
Живи - бо жити варто!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2011
автор: валькірія