– Дякую за каву і … за спогад…
Стіл старенький, «скри́пнутий» стілець…
А за вікном кружляв-ласти́вся холод
До кособо́ків – зморщених тіле́ць.
– Не треба, – «ша́мкнув» – не роби поту́ги!
Кипів сподвижно етно-апарат.
На склі кіптюжно-чистім – паро-смуги.
Самотній звідник – перевідник дат…
– Спасибі, правда!
… Лиш кавова гуща –
Для долі купка, марно-ворожба…
А за кутом – колись-то «власть-імуща» -
У хустку-спогад куталась журба…
(4.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293926
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2011
автор: Леся Геник