Я приїхав на дачу до діда,
Коли бабця у Львові була.
Ще блукали тут промені літа,
Вже чекала приходу зима.
Неймовірня ця тиша осіння!
Листя шелест під кроком моїм
Звукове надає воскресіння,
Але стоп... . І все стихло, окрім
Серця стукоту власного. Чути
І надворі, і в хаті також.
О, ця тиша осіння. Забути
Я її не бажав, як Ральфош.
Тріскіт дров у кухонному п'єці,
І годинника стукіт на мить
Відривали нас з дідом від преси,
Але тиша навколо стоїть.
Затянулося небо зірками,
Але тишу порушити птах
Не наважився. Словом між нами
Утворилася тиша в думках.
Вітер навіть мовчав в ці години,
Залишивши свої почуття,
Десь далеко у хмарах осінніх,
Відкривати їм хвилі життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293415
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Oleg Kolibaba