***
Ти ви́люблена, ви́пещена мною…
Розпелюшко́вана невду́м-«балда́»...
А я ж гові́ю! Я ж живу тобою
Помі́ж усі докі́рливі слова!
Несу тебе, як вишиту хору́гву…
Молюсь тобою! Б’юсь чолом у світ…
В дискусію кидаюсь недолу́гу –
Лише б за честь твою вдержа́ть отвіт!..
А ти… регочеш!!! Знаю, що регочеш!..
І пальцем ти́чеш – дя́ка вже така…
Ти зовні – янгол, а внутрі – «поро́чність»!
Із мене завше крутиш простака́…
І вигинаєш о́близня! То – дурня!
З думок… по-троху – грацію криву́.
І, хоч я й знаю, що то – суть мару́дна,
Та вперто «Мрією» тебе зову́!..
(14.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293396
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2011
автор: Леся Геник