Холодна й мокра в осені рука
І дотики її до скронь болючі...
Так тяжко ти від мене відвикав
І відчаєм своїм безжально мучив.
Ходив по сліду спогадів своїх,
Шукав пояснень на німі питання,
Непрошеним з'являвся на поріг
І вкотре натикався на прощання.
Прохав у осені спинитися на мить,
Зігріти душі, зболені до краю.
І вірив знов, що щастя забринить...
А я давно на сніг чомусь чекаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292798
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2011
автор: Просто Тетяночка