Боже,візьми веселку на руки,
ніжно гойдай,мов у яслі маля,
і заспівай,божу пісню,хай звуки,
чує моя українська земля.
Хай упадуть кольори до землиці,
синій -то море ласки в душі,
ласка людині,як спразі водиця,
без доброти,ми зовсім чужі.
Жовтий-то сонце, в погляді, ясне,
сяйво любові в наших очах,
світ цей великий,світ цей-прекрасний,
коли любов-у нас на вустах.
Квітне зелений квітом травиці,-
це наші діла,добрий врожай,
їх ми зберем,мов сіно в копиці,
щоб наші діти йшли в молочай.
А у червоному-пахне калина,
ніжність кохання,дівоча краса,
бо у коханні щаслива людина,
хвалить безмежно твої небеса .
Спокій душі в яснім фіолеті,
мир у стосунках,добробуту сила,
оспівана радість в оді поета,-
мирна оселя окові мила.
У помаранчі,колір солодкий,
щоб смакували плід Господевий,
нива духовна в праведній сходці,
віра лікує серце сталеве.
Боже, з веселки блакиті позсотуй,
бо у блакиті мрії сховались,
ти благодаті пошли в кожну хату,
щоб у надії вони виповнялись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291751
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Межа реальності