Доля позолочена,
та золота нема,
молодість прострочена,
і душа-тюрьма.
Що було не змовчане-
відгомоніло вслід,
промовчаному злочину,
захоронивши стид.
Гола,неприкаяна,
шматується душа,
тілом занехаяна,
жити поспіша.
Доки доля скальпелем,
обрізує їй час,
і підписом-каракулем,
списує в запас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291297
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: Межа реальності