Ми зв'язані ланцюгами протиріч.
Ми ланками сумнівів сковані.
Вчорашніх випадковостей вдосталь
залізло у наші голови.
На ліжку голки-помилки
вишивані хрестики змішують.
І місця, щоби прилягти
немає. Без сну. Ми вирішуєм.
Ми ріжем ножами ланки,
ми рвемо зубами всі сумніви.
У мареві сни ожили,
сказали нам бути красивими.
З думками своїми, з поривами,
щоб жити єдино з єдиними.
Щоб нас не зв'язали вчорашності.
Заснути б нам... для толерантності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: Іванна Шкромида