Здається, осінь збожеволіла надовго -
Забрала всю мою печаль й сміється.
Наповнилося серце пристрастю й любов’ю,
І так не вимушено і спокійно б’ється...
Чи то така не осінь? Може, я вже інша?
Всі спогади осипались, як ніжне листя,
Вже заманила музика і безіменна тиша,
А мої коси лиш за вітром розлилися...
А з розуму так зводять небо і зірки...
(...Які ж прекрасні ті осінні зорі!..)
Коли до вуст торкнуться сяйвом з висоти
І нагадають безліч романтичних нам історій!
В такі моменти створює свою хтось казку,
Малює мрії... чи безтямно вірить в долю.
А я з лиця свого сумну знімаю маску
І насолоджуюсь від втрати власного контролю.
Так, здається осінь збожеволіла надовго -
Забрала всю мою печаль й сміється.
Напилось серце пристрастю й любов’ю,
І так не вимушено і спокійно б’ється...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290636
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Оле Чка