Зазираю у вічі неба,
Прориваюсь крізь стіни тиші,
Лину думкою знов до тебе
І незримим крилом колишу.
Я виношую в лоні вірші,
Видихаючи відчай вітру.
В мить, коли ти мене залишив,
Потьмяніла душі палітра.
Розриваю до тиші крила,
Захлинаючись від мовчання.
Ти пробач, що тебе любила,
Наче вперше і як востаннє!
Спивши біль - пізнаю я суті,
Час несе за усе розплату.
Перестукало серце смуток
І навчилась душа прощати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2011
автор: валькірія