[i]Євгену Олександровичу
Євсєєву[/i]
В ПІСКАХ АФГАНІСТАНУ
[i]І плакала Марія Магдалина,
Що не подав ніхто Йому води
(Л.Костенко) [/i]
Каховське море. Хвилі, як хвилини.
Холодний кремінь з по́лиском слюди.
А десь в пісках ридає Магдалина,
Що не подав ніхто йому води.
А десь в пісках криваву пише повість
невідворотна блискавка-біда.
Знівечений, утративши свідомість,
просив води. – Нащо йому вода?..
Із потойбіччя, наче із туману,
Нема назад зворотної ходи.
В чужих пісках, в пісках Афганістану,
Ніхто не міг подать йому води.
Ніхто не окропив смертельну рану.
Плачем зайшлася доля молода.
Чужі піски, піски Афганістану,
Всмоктали кров. – Нащо йому вода?..
Каховське море – берег батьківщини.
Чумацьким Шляхом путь лягла сюди,
Де, вся в сльозах, Марія Магдалина
Його чекає з кухликом води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2011
автор: Валя Савелюк