Ти знаєш, останнього свята
Шаленством, тобі личить осінь!
То марення, згуба і страта -
Проміння в рудому волоссі.
То теплий.. ще теплий колір
Задухи ранкової примхи.
І ріже пекучий погляд
Краєчком черствої скоринки.
Тобі б показати, примаро,
Хто мірить твої пороги.
Тебе виглядати марно,
Ти поруч занадто трохи..
Тобі прислухатися б зранку
Хто мандри залишив вдома.
Для кого на тебе чекати
То пекла нестерпна втома.
Ти бавиш розбещеним сміхом
Руїни хмільного безсоння.
Ти – свято, та часом – лихо,
Бо рідна, але стороння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290394
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Slonik