Як холодно мені,
Холодно-
Це холод з твоєї душі.
Піднімаю я вище комір-
Морозь,
не жалій ,
души.
Лякай мене вірний друже-
Побачив в очах моїх страх?
Чекаєш що будуть калюжі
Із сліз? І я буду в ногах…
Твій холод з лиця та з голосу
Кружляє довкола грудей,
Снігом чіпає волосся
Рідних людей.
Стій!
Почекай!
Дай передих.
Замерзну серед рівнин.
Помру серед самих перших
І винен лише ти один.
Один ти –з душей крижаною
Моїх не торкайся долонь,
Не говори зі мною
Скоріше стовпом захолонь.
Колега дружини Лотовой
Готуйся до вічного сну...
..........................
Але підкорилась я холоду -
Не витримала війну.
Все холод ,все синій колір
Ніхто нас не вбереже.
Піднімаю я вище комір-
Та пізно вже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290392
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Жовтяк Руслан Миколайович