Розтанув день, закінчена робота-
Замовкло все і навіть гул машин.
І висне з чорним мороком дрімота
Над клумбами півоній та жоржин.
Неначе засинає вся природа-
Лягає спати біля тих стежин
Де бродять люди…Лине прохолода,
Спускаючись з обвітрених вершин.
Буває так у кожен місяць року,
Коли душа чистіша за кришталь
Нема тут місця страсті та пороку,
Але у серці голкою печаль.
І я здаюся сам собі пророком –
Схопив рукою вічності спіраль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290168
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Жовтяк Руслан Миколайович