…Там наші душі кволі і німі,
Розхристані всіма вітрами долі,
Замучені неспокоєм, самі,
Яким забракло дещо сили волі.
Поборені нікчемним співчуттям,
Запалені небаченим світилом.
Там душі поміж смертю і життям
З останніх сил розправлять в небо крила
І знайдуть свій далекий Оріон, -
Те вимріяне жадане обійстя.
Наткнувшись на гранітний бастіон,
Там наші душі знов відчують вістря,
А далі заніміють, заболять…
Зависнуть поміж небом і землею.
Там наші душі криком промовчать
Й на спомин нам напишуть епопею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290017
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Halyna*