Ота́к… Одна… Не вперше й не востаннє…
І долею зневажена, й життям.
На серці – з мукою, в душі – з риданням,
Неслуханим, безрадним каяттям.
Нікому не потрібна і безладно
Закидана байдужістю думок,
Що в ха́осі блукають безпорадно,
Але ніхто, ніхто не зробить крок
До впертої самотності… Й ридання
Безвільно б’ються в груди небуттям…
Отак… Одна… Не вперше й не востаннє
І долею забута, і життям…
(17.01.02)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289992
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Леся Геник