***
А день за днем, неначе в «батоги»!
Хто не «фірманив», той не зрозуміє,
І хто не жив – судити не посміє,
За те, що часом було навкруги.
За те, що доводилося жаліти:
Не той учинок, погляд чи слова…
За непомічені в житті дива.
За те, що не умів, а мав би вміти!
Не встиг нажитись… А воно уже –
Мов за плечима, залишились кадри,
Вже недосяжні тілові принади,
Напівзабутий вічністю сюжет…
І ще скоріше час! Мовби навмисне!
Так день за днем, неначе в «батоги»!
Хотіли зупинити – не змогли!…
І певність – фініш близько ! – серце тисне…
(20.01.08)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289846
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Леся Геник