Ні! Серце не зречеться клятви!..
Бо марнослів’я стане, наче срам:
Одягне зубожілі лати
І піде проповідувати в храм
Розпусти! Зганьбленої цноти!
Ніщо не спинить…тільки каяття,
Благаючи ознак щедроти,
Знов прокляне когось чужим життям!
І знову ж поклянеться жити!
До першого відречення… А срам
Навколішках піде служити
Безстидно в ветхий, зубожілий храм!
(30.01.02)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289608
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2011
автор: Леся Геник