Повінчана з бідою… А в душі
Лишилася безрадно самотою.
І лиш вгадалися в сльозах дощі
За сірим павутинням, що фатою
На плечі впало… Тягарем років –
Не житих кимось, втрачених намарно…
Та хтось знайшов і під вінець повів,
Щоб все минулось, обійшлось безкарно…
І тільки пута серце обняли,
Що заридало клятвою німою.
Повінчану з бідою прокляли!..
Тепер навік лишатись сиротою…
(4.02.02)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289595
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2011
автор: Леся Геник