Кохання міцне наче хвиля цунамі,
Мов лава вулкану - пекучий каприз,
І ніжне у той час, як усмішка мами,
Як моря вечірнього лагідний бриз.
Ніхто не зважає , що хвиля потужна
Накриє чи лава жагуча знесе,
Єднаються двоє в щасливе подружжя,
Хоч знають - в дорозі трапляється все.
Охлянуть планети і зорі погаснуть,
І сонце від стиду закриє лице,
Коли без кохання людину нещасну
Ненависть піймає в дошкульне сильце.
Кохайте і юні, і віком старіші,
Не дайте боянам умовкнути враз,
Вони для снаги вам писатимуть вірші,
Їх слово з нудьги рятуватиме вас.
29.10.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289496
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: Рідний