І знову дощ, який вже день підряд -
таки не помилялися прогнози! -
та ще й періщить, наче із відра -
у нас так є - як не дощі, то грози.
Іду крізь дощ, немов крізь чорний сон,
під зонтиком шукаючи спасення,
мені ж назустріч - всі без парасоль
і як на дурня, дивляться на мене.
І раптом - сонце, небо, мов сльоза -
знов набрехали у Гідрометцентрі! -
лише в моїй душі реве гроза
і б"ють громи, неначе дзвони в церкві.
А десь далеко із небес тече,
там по калюжах - ти, в одній суконці.
Твій дощ - в мені, це він мене пече,
в тобі ж - тепло, на жаль, не мого сонця...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289282
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Ярослав Петришин